Не говори... - перевод Л. Костенко

Don't tell with your sad eyes again
Thе words you couldn't perform at once.
Thus tenderness occurs by self,
As after storm comes a deep silence.

Are you my dream or fantasy, alas,
Or is it a black magic of your face?..
A rainbow was shining between us!
A chasm has now opened its fail!

I shan't tell even in my memory - my dear,
But recollect me, please, one day.
Two destinies were going indifferent,
On crossroads the destinies embraced.
---

Не говори печальными глазами
То, что не могут вымолвить слова.
Так нежность самочинно возникает,
Так тишиной кончается гроза.

А ты - мой сон, или фантазия, не знаю,
А может просто черной магии стена?..
Какая между нами радуга стояла!
Какая пропасть между нами пролегла!

Я не скажу и в памяти - мой милый.
И, все-таки, ты помни эту высь.
Шли две Судьбы совсем по разным жизням,
На перекрестке все же обнялись.

----
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

Ліна Костенко