Здавалося - ні!
Не сягнути вже коми з-під коми...
І зорі складуться лен крапкою в тому рядку,
де звилася стежка для серця від Тебе до дому,
що знову сховався у жовтих відтінках піску.
Я бачив вчорашнє!
Я мріяв забути про себе...
Дванадцять історій, і все - орендований рай!
Квитки на зворот?
Ні, Величний!
Благаю, не треба!..
Ти ж сам шепотів наостанок:
- Сплатив?..- помирай...
Торкнувся до зморшок чола, і упевнившись знову,
що я не збрехав у молитвах про сміх і любов,
Ти мовчки віддав дешифратор до першого Слова,
та, вкотре зронивши сльозу над майбутнім, пішов.
І тільки роса намалює за межами поля
дорогу до серця, що б'ється за нас як дітей...
Побачитись там?..
Ну, не знаю...
Мабуть вже буде недоля...
Хіба що...всміхнусь на суді, як колись Галілей..:)
Гарний сон
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116102202224
Свидетельство о публикации №116102202224
Рецензии