Девчонкой звенит бабье лето Из Елены Каминской7

 На http://www.stihi.ru/2016/10/07/6636

Девчонкою нежной звенит бабье лето,
Забавное, тёплое, с милым весельем.
Стучит каблучками, что с шиком надеты,
С улыбкой цветами плетёт акварели.

Летит паутинкой, в пространстве витает…
В одеждах прозрачных стоят манекены,
Об ангельской лёгкости тихо мечтают,
Ведь так надоедлив застой неизменный…

Деревья в волокнах тончайшего плена,
Листочки висят и кружатся юлою.
Как в школе, есть время большой перемены,
Чтоб книжке отдаться с любимым героем.

Простить недостатки, свои и чужие,
Слова благодарности крыльям доверить,
Чтоб вынесли в неба пространства большие,
«Люблю!» прокричать из небесных материй!

Коль кто-то ушёл от тебя без возврата,
Забудь, не грусти – бабье лето танцует.
И ты закружись, и почувствуй отраду,
Оставь сожаленья и горесть пустую.

Блаженствуй от воздуха струй духовитых
И в руки поймай паутинку на счастье,
Чтоб быть этим чудом волшебно овитым.
Не бойся, тебе непременно удастся!

Дiвоче... Елена Каминская7

А «бабине літо» дівоче, тендітне,
Струнке, невловиме, веселе і тепле.
Дзвенить каблучками та посмішки-квіти
Зриває, вінком виплітаючи стебла…

Летить павутинням в прозорі вітрини.
У платях ажурних стоять манікени,
І мріють про легість таку ж, янголину,
Бо вже надоїли застій і буденність…

Волокна тонкі пов'язали дерева,
Листочки звисають, кружляють, мов дзиґа…
Дан час, як у школі найдовша перерва,
Щоб перечитати улюблену книгу,

Щоб хиби простити: свої й кого-небудь,
Щоб вдячні слова відпустити на крила:
Тісна клітка тіла, і хочеться в небо,
І звідти кричати «кохаю» щосили!

Якщо хтось пішов і назад не поверне –
Забудь, не сумуй, адже «бабине літо»
Танцює, і ти завальсуй по поверхні
Асфальту, мини, що уже пережито…

Відчуй насолоду від барв і повітря,
Злови павутинку і втримай на щастя,
Яким необхідно життя оповити.
Не бійся, тобі неодмінно це вдасться!
    (02.10.16)