Игорь Рымарук. В этом мартовском городе...

                ***
В этом мартовском городе - утро и ветер.
А сны
     ещё зимние: музыка белая,
                своды высокие...
Как бездомно и снам и рукам твоим среди весны! -
и по-зимнему светятся рук твоих белых потоки.

С губ слова обрезает...
                это ветер, как лезвие, тонкий?
И, бренча, вырывается ключ -
                как синица из горсти.
Кров  - чужой, на часок...и крыша во сне,
сквозь неё
         непрестанно спадают снега,
         в этом марте февральские гости.

Шелестит, как снега:
говори, говори, говори -
а за дверью чужою чужие шаги раньше срока,
и мелодия белая, вроде с высокой горы,
долетает до города -
                в неприкаянном свете потоков.

                ***
В березневому місті - світанок і вітер.
А сни
     ще лютневі: мелодія біла,
                склепіння високе...
Як бездомно і снам і рукам твоїм серед весни! -
і зимово спалахують рук твоїх білі потоки.

З губ слова обтинає...
                це вітер, як лезо, тонкий?
Дзеленчить, вириваючись, ключ -
                мов синиця у жмені.
Дах - чужий, на годину...і дах уві сні,
крізь який
        так спадають сніги,
        ніби справді вони нескінченні..

Шелестить, як сніги:
говори, говори, говори...-
ніби ще не було за дверима сповільнених кроків,
Ніби ще долинає мелодія біла згори
в березневому місті,
                в бездомному світлі потоків....