Дякую за ці зорі над головою,
За душі відкриті, мовби ми досі діти.
Знаєш, я так хотіла мовчать з тобою,
Навіть ще більш хотіла, ніж говорити.
Добре було так мовчки дивитись в небо,
Плавити час і простір у склянці з ромом.
Більше мені від тебе і не треба -
Тільки цей старт з уявного космодрому.
Чистий блокнот, я стерла усе на світі,
Ніби іще нікого я не зустріла.
Ти - моя перша літера в алфавіті.
Інше давно все вицвіло та згоріло.
Добре отак сидіти і розмовляти,
Не проронивши жодної хвилі звуку;
Щось там в душі знаходити й воскрешати,
І відчувати ледве вловимі рухи.
Дякую за ці зорі, що сплять над містом,
За вкриті дбайливо курткою голі плечі.
Моя єдина, темна і дивна пристань -
Цей таємничий, плавний і вічний вечір.
Тиша
© Copyright: Гейша-Ниндзя, 2016
Свидетельство о публикации №116102108425
Свидетельство о публикации №116102108425
Рецензии