Петя Дубарова. Нiч над мiстом

Петя Дубарова
НІЧ НАД МІСТОМ


Коли ночами вулиці неспинно
сліди холодні випивають стоком,
виходить місяць, з ним остуда лине
і пляжі омива прудким потоком.

І місяць в небі, мов крило у птиці,
веслує у зірчастому просторі,
і зорі ясні, чисті, як зіниці,
свій одблиск прагнуть потопити в морі.

Здалося морю, що зірки — то риби,
як золоті суденця їх гойдає,
і хвилі, піднімаючись із глибу,
ховають їх у прОсторінь безкраю.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Петя Дубарова
НОЩ  НАД ГРАДА

Когато нощем улиците жадно
на стъпки хиляди шума изпият,
изгрява месецът и става хладно.
Студени струи плажовете мият.
 
И месецът, като крило на птица,
небето, звездното, гребе нататък
и всяка от звездите е зеница,
в морето скрила своя отпечатък.
 
Помислило за риби то звездите,
ги люшка като корабчета златни,
поемат ги в ръцете си вълните
и скриват ги във свойта необятност.