Брат- i-сестра

 
 І Ходім, брате, горою, гей!
Xoдім, брате, горою,
Розсіємось травою.
А, ти будеш синій цвіт, гей!
А, я буду жовтий цвіт.
Та й звеселим білий світ.
Будуть люди квітки рвати, гей!
Будуть з нас гpіxи знімати,
Будуть про нас споминати.
                ( Давня легенда)





***
Золотились  світанки
Українського ранку.
 Але горе прийшло,
І Османське ярмо…

 І вкраїночок  гарних,
 Дочок любих та славних
 Яничари украли.
 Лихом руки в’язали…

 А красуні   ридали,
 І сумною сльозою,
 Як Святою росою,
 Шлях в полон поливали.
 
 Та стелився барвінок,
 Боронив українок.
Ви чудові дівиці,
Як зіркові сестриці.

***

Одна гарная дуже,
Та щось рідне в очах, небайдуже.
І  розпатлані  коси,
Що  Масальськії (1) сосни…

Серця стук зупинився…
Яничар  закохався…
І була вона сонцем,
Він для  неї чужинцем…

Враз згадав він Полтаву,
Її давнюю славу…
І Вано  їй  відкрився,
Що в полоні  з дитинства…

 Та втекли  вони   ніччю,
 Струмки сліз по обличчю…
 Бо бігли  на Вкраїну,
 У  свою Батьківщину…

 Під дуб'ом цілувались…
 У степах повінчались…
 І вели  тут  розмову…
Лиш про Долю  казкову…

  "Добре там в Україні,
  Де веселка на млине.
  Яблунь цвіт  під вікном…
 Церква з давнім Хрестом…
 
Розкажи же, мій милий,
Птах ти мій, сизокрилий,
Про свій дім, отчий, рідний…
Чому ж ти такий блідий?.."


 «Пам'ятаю  у  млина,
  Яблунь гарних завіт.
  Ой, сестричко!.. Мар'яно..!
  Ворон в серці   кричить…»

"Будьте прокляті вічно,
Бусурманськії Душі…
Плем'я, що безсердечно,
Щастя наше задушить…

Гріх такий нам не змити,
Поруч, брате,  не бути.
Тільки хмарами плисти,
Світ сльозою укрити…

 Утопи нас дух предків,
В первозданій землі.
  Розцвітем для нащадків,
   Хай летять журавлі.
 
   Вітер злиться столикий!
   Боже, Святий, Великий,
    Спепели рідні Души.
    І гріхи з ними наші!"

  Розцвіли у ту ніч,
 Брат-сестра пліч-о-пліч.
   Розквіт їх обпікав.
 Лиш  він правду пізнав.
  Жовта - гарная ді'виця
  А він синій як джерельце.

___________________________
1. Прим. авт. - За мотивами народної легенди Полтавської області "Брат- і- сестра" (квіти братчики), записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.
 Записано в селі Веприк Гадяцького району Полтавської області від Котляр Параски Іванівни

2. (1) - ліс у Полтавській області