Рушники

Присвячується моїй прабабусі
Пісня


І небо впало й сонце закотилося,
І в темряві їй жити навіки.
Молилася, аж як вона молилася
І шила, вишивала рушники.

Згадала те, як їй колись наснилося,
Що плаче, дуже плаче уві сні.
Схопилася і так тоді молилася,
І сіла вишивати рушники.

І дзеркало згадала, що розбилося,
І пташку, що сиділа на вікні.
Злякалася і знов тоді молилася,
І знову вишивала рушники.

Перегортала долю, все дивилася,
За що ж це їй та за які гріхи ?
Вона ж усе життя своє молилася
І вишивала, шила рушники.

Війна прийшла, біда не забарилася -
Синів забрала. Дні тепер гіркі.
Молитися - це все, що залишилося
І вишиті сльозами рушники.

ПЕРЕВОД НА РУССКИЙ ЯЗЫК :

Упало небо, солнце закатилось.
Навеки ей во мраке жить пристало.
Молилась, так отчаянно молилась
И рушныки всё шила-вышивала.

Припомнилось, как что-то ей приснилось,
Как плакала и плакала, что мочи.
Как встрепенулась, как тогда молилась
И вышивала рушныки до ночи.

И вспомнилось, как зеркальце разбилось
И как к окошку птица прилетала.
Как испугалась и опять тогда молилась,
И снова шила, снова вышивала.

Всё думала, за что же так случилось ?
За что судьба её так горько наказала ?
Она ж всю жизнь отчаянно молилась
И рушныки всё шила-вышивала.

Война пришла, беда не задержалась -
Сынов убила, душу отобрала.
Молитва - это всё , что ей осталось
И рушныки, что их слезами вышивала.

1998 р.