Намалюю...
Намалюю, намалюю своє місто,
А ще площу, його парки де так чисто,
Де гуляють українки чорноброві,
Де стоять фонтани радісно-чудові,
Намалюю свою вулицю і школу,
І будинки, які виросли навколо,
Ще дитинство, яке швидко пролетіло,
І ту юність, що лишитись несхотіла.
Намалюю квітники посеред міста,
І калину, що вдягла своє намисто,
І дитинку, що збирає жовте листя,
Моя радість, моя гордість рідне місто.
Я по Валу прогуляюся раненько,
Там де сили набере моє серденько,
Там де білка господиня проживає,
Ну скажіть мені, де ще таке буває?
Намалюю, намалюю, намалюю,
Батьківщину свою рідну так люблю я,
Бережи Господь місця благословенні,
І прийми за все молитви наші денні.
Намалюю
© Copyright: Светлана Камышная, 2016
Свидетельство о публикации №116101800264
Свидетельство о публикации №116101800264
Рецензии