Валентина Лысич. Не вiрте гожим дням!

Погожим дням не верь – они уйдут бесследно.
Прервется навсегда их радостный мотив.
И сонный солнца диск растает незаметно
В объятьях ночи… Вот и день затих.

Не верь погожим дням, пустым их обещаньям
Надежды на любовь и счастье без конца.
В их ярких красках нет намека на прощанье,
А завтра задождит – и вдребезги сердца.

Не верь им никогда! Их пурпур с позолотой
Пытается поймать нас в плен счастливых снов.
Как память о тепле, звучит прощальной нотой
Последняя любовь, ушедшая без слов.

Не верь погожим дням…

Оригинал - http://www.stihi.ru/2016/09/25/1711

Не вiрте гожим дням!

Не вірте гожим дням - відійдуть у минуле.
Оманливий мотив перерветься без слів.
М'ячем під вечір сонце скотиться заснуле
В обійми ночі... Ось і день уже зотлів.

Не вірте гожим дням. Вони такі зухвалі:
Надію подають на радість, щастя плин.
В промінні сонячнім - напрочуд досконалі,
Зненацька задощить - не знатимуть провин.

Не вірте ні на мить! Ця їхня позолота -
Лише піймати хоче в чарівну казку снів.
Це в спомин про тепло розчинені ворота,
І до душі припавший соловейка спів.

Не вірте гожим дням...