***

Бугор / байка
----------------
В.Масагор
-----------------

Розкинув листя широченне по городі,
Вивалив черево, неначе ситий хряк.
Все Гарбузу здається не по моді,
Усе йому пихатому не так...
 
То дощ йому не мокрий - сухуватий;
То чорнозем не чорний, гній пісний.
То місяць не яскравий, мутнуватий;
Хор жаб'ячий в ставку не голосний.
 
І покотився к бісу до Канади,
Пустив коріння міцно, навіки!..
Став Патисоном! Гонору й бравади -
Не тисне права лівої руки.
 
Канадських жаб лоскоче глас єлейний,
Спів цвіркунів змінила саранча.
ВкушАє час Гарбуз благоговейний...
Ба, - Патисон! Звиняйте, не бахча.
 
Пройшли роки, стекли десятиріччя...
Став куцим хвіст, та й листя вже не те.
Росте не на  городі, на  узбіччі!
Хор жаб'ячий змінивсь на вар`єте.
 
І де поділась вся його пихатість?
Де ж нині ви, пісненькі кізячки?
Де ж той садок вишневий коло хати
І місяць - найясніший? Зірочки?

 
Мораль у байці очевидна :
Буть Патисоном - не позор.
Та й жити краще, справа не огидна,
Але " бугор", з усіх боків, "бугор"!