Без причини можливо кохати людину
Дивлячись пронизливо в небеса
Без перестану...одну, другу, третю годину
Топлячи своє веселе серце в чудеса
В безкінечно потрібному треба мовчати
Знаходити інші слова для цього
Без слів можна гучніше грому прокричати
Що аж до ангелів долине....чи до самого Бога
Легенький вітер душі підіймає хвилі
Човен пливе без жодного вітрила
Знаходяться думки в голові... дуже посивілі
Солодкий аромат.
Якимось чином все-таки одурила...
Найстрашніше - це звичка до людини
Звичка до простих речей
Тоді швидка кров рве головні судини
Й океанами солона вода з очей
Звичка дихати
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116101702466
Свидетельство о публикации №116101702466
Рецензии