Пам ять про радiсть

Друзі, вчитель... Хіба ти забудеш,
З ким проводиш свого півжиття?
Ти вже учнем ніколи не будеш,
Тільки пам'ять з тобою твоя.

Пригадай, як до школи збиралась...
Рано встала - і враз за поріг.
Сонце в небі до тебе всміхалось,
І схилялися квіти до ніг.

Пригадай, як у косу старанно
Білу стрічку матуся вплела,
Як долоньку тримала з любов'ю
І до школи уперше вела.

Біла стрічка, як стяг, майоріла,
Ніжно пестила щічку твою.
А навколо усе миготіло...
Як же виспівать радість свою?!

Роки йшли...Ти, як бджілка, трудилась,
Набираючись знань з дня на день.
Та коли вже ставало несила,
То співала чудових пісень.

А удома в зеленій шухляді
Біла стрічка лежала твоя.
То не стрічка - то пам'ять про радість,
Тому дуже її берегла.

Швидко роки шкільні промайнули.
І останній дзвінок пролунав.
Він тебе з безтурботним дитинством
Назавжди у житті розпрощав.

Білу стрічку у косу востаннє
Ти старанно з любов'ю вплела
І пішла зустрічати світання,
Спогад в юність свою понесла.