Тепер, коли ти засинаєш, я можу дивитись на тебе,
Тихенько дивитись до ранку, і знати, що я не сама.
До ранку я буду щаслива – тебе проводжати не треба.
А ніч співчуває, радіє, мене і тебе обійма.
У тебе спокійне обличчя, ти дихаєш рівно і чисто,
Я подихи всі твої знаю, я кожен твій подих люблю.
А я не люблю відпускати самого тебе в твоє місто.
Бо, щойно ти вийдеш, хвилююсь і Бога за тебе молю.
Ти – поряд... Всі сни твої – поряд. На жаль, твоїм снам не владика.
Я навіть у сни твої хочу – тебе зберігати у снах.
Ти дихаєш чисто і рівно, а я ледве дихаю стиха.
І десь причаївся безсило жіночий – за тебе – мій страх...
Тепер, коли я можу дивитись на тебе
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116101606577
Свидетельство о публикации №116101606577
Рецензии