Дякую за всэ

Сывый туман стоить в очах
Хоча дэнь сонячный, вэсэлый.
Нажаль одын у мэнэ шлях.
Прийдэ вэсна и гай зелэный.

Там будуть щебэтать пташки
Я их почую, та нэ бачу.
Жахлыво, болячэ, та ще ж!
Цэ моя доля, я нэ плачу!

Дэ б нэ була, в моий уяви
Малюнки в памяти малюю.
Даже в тэатри, на выстави
Я сэрцэм вси подии чую.

Звычайно вам нэ зрозумить,
Як цэ у яви всэ побачить.
Жыть в тэмряви и кожну мыть
Всэ нэодимнно розтовмачить.

Хай дывовыжно, воно так.
Корыстоваться почуттями.
Що в нэби пролэтыть литак,
А вы ж его нэ бачитэ очамы!

Та я нэ скаржусь, я жыву!
И Богу кожный дэнь молюсь!
Ще дякую я долыньку свою.
Бо я люблю и вирю, и надиюсь.

      Мария Мунческу
                2016г., 4 февраля


Рецензии