Оксана Пахлёвская. И минет день, и два, и век...

                ***
И минет день, и два, и век -
чей сон я разбудила?
 - Кто был тот дивный человек,
кого ты полюбила?

Как светел осени покой!
Как тихо на рассвете!
 - Он просто был один такой,
один на целом свете.

О, дивный взгляд - как будто дым!
Душа ему открылась.
 - Он просто был такой один,
кому я удивилась.

 - И ты была ему одна
и в счастье и в страданье?
 - Была любовь у нас чудна,
как в сказочном преданье.

 - Так кто ж он - рыцарь иль поэт,
что сказка вам явилась?
 - Родное имя, словно свет,
в просторе растворилось.

 - В полёт какого виража
вписались две дороги?
 - То белой магии душа
и Тайный Знак от Бога.

                ***
І день мине, і два, і вік -
чий сон я розбудила?
 - Хто був той дивний чоловік,
якого ти любила?

А голос осені ламкий!
А тиша світанкова!
 - Він просто був такий один,
не схожий ні на кого.

О, дивний погляд - наче дим!
Чия душа озвалась?
 - Він просто був один такий,
кому я здивувалась.

 - Ти теж була йому одна
і в щасті і в стражданні?
 - Була любов така чудна,
як міфи стародавні.

 - Так хто ж він був - поет, чаклун,
що вам таке зробилось?
 - Його і"мя на сотні лун
у просторі розбилось.

 - А на якому віражі
зустрілись дві дороги?
 - Це біла магія душі,
Тайнопис Бога.