Я один виходжу на дорогу,
крізь туман молочний шлях бринить.
Тиха ніч, лиш пустка слуха Бога
і зоря з зорею гомонить.
В небесах уроче й дивовижно!
Спить земля у сяйві голубім…
Що ж мені так сумно і так сніжно?
Жду когось чи сумніваюсь в чім?
Вже нічого у житті не жду я
і не жаль минулого й на грам.
Я шукаю волі і спокою,
я б хотів забутись й спати сам.
Та не тим холодним сном могили…
Я б бажав навіки так заснути,
щоб дрімали в грудях свіжі сили,
щоб у подиху здіймались тихо груди.
Щоб всю ніч, весь день мій слух леліяв
й про кохання чув солодкий спів.
Наді мною жолудями сіяв
дуб віками, гнувся й шелестів.
16.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Михаила Лермонтова „Выхожу один я на дорогу“.
Не чекаю вiд життя нiчого
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101602446
Свидетельство о публикации №116101602446
Рецензии