Не було тебе – ти наснивсь мені,
З царства снів твій двійник прийшов.
Цілував мене – не прокинулась:
Це ж не казка, не пісня, а сон...
От буває: не забувається
Довго сон, хоч туман він, мара.
...По ярах туман залишається.
Так і пам’ять. А наче ж слабка...
Кілька крапельок на ослінчику,
Де стояла в відерці вода,
Дві подряпинки на мізинчику –
Кожне слово і рух вирина:
Як об ганок горішки стукали,
Як торкнулася зморшки між брів...
Тільки сон... Легше так, ніж думати,
Що до щему коханий – не мій.
сон
© Copyright: Елена Макарчук, 2016
Свидетельство о публикации №116101610316
Свидетельство о публикации №116101610316
Рецензии