Тут завжди повінь, хоч сезон дощів
Давно скінчився. І тепер у неба
Одна розвага - насміхатись з тебе,
Втім, ти на це іще не заслужив.
Будинки мріють тут про суходіл,
А веслярі – про тихий дзвін монети,
Що віддають любителі буклетів
За подорож до площі голубів.
Де сили доклада людський потік,
Щоб знищити історії прикмети
Та надіслати родичам портрети,
Позначивши межу своїх доріг.
На пошуки майбутніх атлантид
Сюди рушають автори й естети.
І на верандах, де звучать сонети
Лишають по собі від кави слід.
Venice
© Copyright: Стах Розсоха, 2016
Свидетельство о публикации №116101509684
Свидетельство о публикации №116101509684
Рецензии