Я б душу вилив... Та твої долоні
не вмістять всіх моїх гарячих слів.
А я б все говорив і говорив –
я б ніч твою спокушував безсонням...
А може, ти долонь не підставляй?
А підставляй тремтливу спраглу душу.
І слухай, слухай, я ж сказати мушу,
що мимоволі ллється через край.
Хоча, долоні знадобляться теж –
я їм довірю кілька слів інтимних,
тих, од яких самому в скронях зимно,
от саме їх в долоні і візьмеш...
Я б душу вилив... Та твоi долонi
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116101503730
Свидетельство о публикации №116101503730
Рецензии
Поцілуй їй на прощання руки.
Доні. Руки. Хай у світ летить...
Хай далеко, де живе розлука,
пригадає цю прощання мить.
Просто поцілуй їй руки. Просто.
І ні слова більше не кажи.
І не плач. Нехай сльоза не зросить
щирість материнської душі.
Материнські душі – щирі душі –
вічності неписаний роман...
Поцілуй їй руки небайдуже –
доні, що летить за океан...
дякую
щойно
Миклош Форма 11.08.2018 21:27 Заявить о нарушении
Доні. Руки. Хай у світ летить...
Хай далеко, де живе розлука,
пригадає цю прощання мить.
Просто поцілуй їй руки. Просто.
І ні слова більше не кажи.
І не плач. Нехай сльоза не зросить
щирість материнської душі.
Материнські душі – щирі душі –
вічності неписаний роман...
Поцілуй їй руки небайдуже –
доні, що летить за океан...
дякую
щойно
Миклош Форма 11.08.2018 21:27 Заявить о нарушении