Куда же мчишь вдоль окон и небес
и разгоняешь тучи булавою,
ведь ты всего лишь памятник себе
и только ночь вверху над головою?
Давно твой конь подковы сбил. И ты ж
дорог не видишь сквозь полёт стихии.
Сплошная ночь. И в камне ты летишь
сто лет в снегах всё дальше от Софии.
И льдом сковало в памяти слова.
Терзает ветер снежные знамёна.
В простор холодный вмёрзла булава.
Летишь сквозь вечность.
Стремена без звона.
Зима на Богдановій площі
Куди ж ти мчиш повз вікна голубі
і розганяєш хмари булавою,
якщо ти тільки пам"ятник собі
і тільки ніч вгорі над головою?
Давно твій кінь здорожений. Та й ти ж
доріг не бачиш скрізь оцю завію.
Суцільна ніч. Ти в камені летиш,
сто літ в снігах минаючи Софію.
Скувало льодом в пам"яті слова.
Шматує вітер снігові знамена.
В холодний простір вмерзла булава.
Летиш крізь вічність.
Крижані стремена.
Оксана Пахлёвская. Зима на Богдановой площади
© Copyright: Людмила Цурко, 2016
Свидетельство о публикации №116101400090
Свидетельство о публикации №116101400090
Рецензии