І задалекий вичерпався світ,
А далі пустка, далі безсердечність.
Скінчились мандри – розгубився Свіфт,
Межа – завжди для свіфтів недоречність.
Попутний вітер не іде на злет,
І, в склеротичних борсаючись хвилях,
Давно шукає берега корвет.
Так берег перетворюється в мрію.
Так наша пам'ять краплями вина
Оживлюється, спалахнувши раптом.
Так ми себе вичерпуєм до дна -
І жертва перетворююється в ката.
На обрії так гаснуть маяки,
Так згадує старий своє конання.
А та земля, що ждеш її роки,
Відправлена тобі до запитання.
Swift ua
© Copyright: Стах Розсоха, 2016
Свидетельство о публикации №116101407909
Свидетельство о публикации №116101407909
Рецензии