Ти так прагнеш до неї крізь постріли мертвої тиші,
бо єдина вона знає все, що ти любиш і хочеш.
Бо єдина вона така тепла, коли вітер свище.
І єдина вона так закохано дивиться в очі.
І ніхто, окрім неї, уважно тебе не слухав,
вже не буде нікого, хто зробить таким щасливим.
Ти так хочеш до неї, що скрізь задуха.
І бажаєш, але не віриш в диво.
Лиш єдина вона так тепло і смачно пахне,
так цілує, що можна забути жити.
І ніхто так не може зірвати даху.
Ти так хочеш скоріше їі зустріти.
Ти зустрінеш її у сплетінні вечірніх вулиць,
а вона посміхнеться так щиро й світло.
Ти поводишся так, ніби все забулось,
хоч насправді жадаєш душею й тілом.
Спогади
© Copyright: Гейша-Ниндзя, 2016
Свидетельство о публикации №116101405067
Свидетельство о публикации №116101405067
Рецензии
