Кричати не треба..
Ніхто не почує тебе..
Щось керує тобою із неба.
Коли щось дороге,
не поряд іде.
Крик нема сенсу.
Немає тебе.
Ти не живеш,
Ти виживаєш потроху, поволі.
Щось в рот прісне кладеш.
Не злягти б під забором,
і вчора і завтра й сьогодні,
Все одне й теж,
Поряд примара любові.
Полум’я із табаку,
Кофеїново-спиртна ріка.
Залазиш у кімнату цю бридку.
Щоб дотягнуть без сліз до завтра,
Потрібна все ж таки рука.
Вона розвіє цю нудьгу,
Нудьга – відкрита правда.
Та все ж доберусь.
Та пірну в обійми безвідмовно.
Може десь по дорозі згублюсь.
Та шлях освітиться бажанням,
Бажання не прибите, неприховно
Веде туди де знову загублюсь
Але в коханні.
Ляжу непритомно.
Кричати не треба
© Copyright: Ваня Брикулець, 2016
Свидетельство о публикации №116101410925
Свидетельство о публикации №116101410925
Рецензии