Дорога вмирає, коли зароста бур'яном,
Дім стає безпритульним, коли в ньому стихає молитва.
Старість поруч, коли янгол торкнеться крилом
Твого серця, що раптом збивається з ритму.
Тренуючи зір на спогляданні світил,
У роздумах, як досягається зміна дня та ночі
Непомічений оком лежить придорожній пил,
Що вкриває ноги заброд, до мандрів охочих.
Зараз важко сказати, чи пов'язаний стукіт копит
Із вітром свавільним, що гуляє в порожньому місті,
І хто перший представив детальний звіт
Про можливість поділу світу на до і після.
Збирачів історій, напевно, здивує той факт,
Що кривавий закат, наче тло театрального дійства
Захопив глядачів перспективою втечі. Відтак
Небайдужі до знаків доби полишили насиджене місце.
Далі можна вперед чи назад за лінію горизонту
Прямувати, долаючи власний страх.
І поки кров бадьорить аорту
Позбуватись минулого з рук за так.
Царьград
© Copyright: Стах Розсоха, 2016
Свидетельство о публикации №116101410393
Свидетельство о публикации №116101410393
Рецензии