Я все ще згадую ті миті,
коли ти спала як дитина,
і не було у всьому світі
більш щасливішої людини.
Твій сон старанно зберігав,
дихнути зайвий раз боявся,
все ковдру ніжно поправляв
й не потривожити старався.
Минуло все, любов пройшла,
згубила щастя підла зрада.
Любов з душі все ж не пішла,
хоч почуттям своїм дав раду.
Назад немає вороття,
минулим нічого пишатись,
та у людей – людське життя
й людьми потрібно залишатись.
Не викинеш із пісні слова,
коли воно тим паче світле.
Порядність – усьому основа,
дорожча золота і срібла.
Казав і повторю я знову –
любив, в любові буду жити.
Дай Бог й тобі відчуть любові
і научитися любити.
13.10.2016
Дай тобi Бог
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101300998
Свидетельство о публикации №116101300998
Рецензии