Сходами комуналки

Нема правди у твоїх очах.
Догора у них полум’я фальші,
Але ввечері вдвох, при свічках
Ми зіллємося в вальсі.

Наші чемні та сильні тіла
Возз’єднатись бажають негайно,
Але думка моя дозріва,
Шепотить: то не кохання!

Кольорова займиста іскра,
Сліпить трохи сп’янілу свідомість,
Але згодом незаймана гра,
Гвалтувать почина совість.

А коли насолода пішла…
Геть пішла, я сліди твої фальші…
Я сліди твої фальші знайшла
На сходах у комунальці.


Рецензии