Мирова
Там голі стіни...
Й тільки камінь
готує нам недобрі сни,
що карбувалися віками
у відчутті її провини
за дивні порухи весни.
Не ти...
Й не я...
То ім торкатись
до літер
світу...
І прощатись
вже час для стриманих збігає.
Немає праведних...
Немає.
Лиш хтось,
коханням відігрітий,
в зимі чатує на когось.
Свидетельство о публикации №116101302590