Колись, у сивій давнині,
ти був пустельним степом диким;
та постаєш у наші дні
і велелюдним, і великим.
Мій рідний край, коханий край, -
без тебе я не зміг би жити.
Мій рідний край - жаданий рай, -
тебе не можу не любити!
Твої міста, ліси, поля,
твої річки... - зі мною всюди.
Твоє майбутнє - окриля.
І серце тихо промовля:
"Хай буде вічною Земля
і завжди хай Донбас пребуде".
Донбас
© Copyright: Анатолий Анненко, 2016
Свидетельство о публикации №116101206361
Свидетельство о публикации №116101206361
Рецензии