Коли настрій я мирний маю,
Карасі шкварчать до вечері,
То тихенько так йду, прочиняю
Я із кухні на двір двері.
Я задуху знести не в змозі
Зайде свіжість осіння, знаю.
Зайде й він, ось уже в порозі.
Та я добра - не помічаю.
Це не протяг, не морок ночі
Ніс вологий протис в шпарину
Хитро мружить ласкаві очі
Золотавого в тон бурштину
Добрий вечір вам в вашій хаті
Я зайду, бо один сумую.
Й лапи сунуться волохаті
Та я в клопотах, і не чую...
Кавалер, в коробку з під туфлів,
Дарував мене юній панні.
І я жив під столом, на кухні
І ба, навіть, купався в ванні
А тепер вже під стол не лізу
І рости ще, напевне,буду.
Тож зібрали мені валізу
На заслання, на двір, у буду.
Що ж, пропхаюся помаленьку,
Господиня мене не лає…
Може, вкраду якусь пєчєньку
Вона добра - не помічає .
Наталія Редько.
м.Буринь.
Фото автора.
Тоха
© Copyright: Наталия Русакова-Редько, 2016
Свидетельство о публикации №116101205080
Свидетельство о публикации №116101205080
Рецензии