Вона приходить і уходить
І не вертається назад,
Такої вже вона породи,
Такий у неї звичний лад.
Колись вона прийшла й до мене
Та згодом зникла мов туман,
Як листя восени зелене,
Немов навіяний оман.
А я жалкую й досі з цього,
Про дивні радісні роки,
Коли доходило до того,
Що бажане мав залюбки.
Та мабуть час настав зникати,
Нічого ж вічного нема,
Ну, що тепер мені бажати ?
Коли прийшла стара зима.
А в старості мені здається,
Хоч зникла молодість чудна,
А доля з старості сміється,
Я ж хочу щоб прийшла весна.
11.10.16.
Вона
© Copyright: Георгий Грищенко, 2016
Свидетельство о публикации №116101202427
Свидетельство о публикации №116101202427
Рецензии