November

Нарахувала майже двадцять п'ять автівок, тебе вбачаючи  в кожному лиці .
І написала майже тисяча листівок,
з коротким підписом в кінці.
Шукала поміч серед перехожих,
топила смуток чаєм і вином.
Та вкотре боляче не схожих,
до біса не таких персон.

На третій місяць голої природи,
В чудовий листопадний день.
Вже не хотілося свободи,
запаленої гаснущим вогнем.
Хотілося лиш обігіріти руки,
розкривши душу впасти у обійми.
А я ж бо завжди щось там мушу,
боротися, долати війни.

Не рахуватися із серцем,
не віддаватись почуттям.
В осінній день я знов відверто,
впаду в меланхолічний стан.
Де неможливе - є можливим.
Де світ не спалює думок.
Де кожен з вадою вродливий,
від мрії де, лиш ділить крок.

Як вечоріє, ти приходь на каву.
Нам запашну привозять з островів.
Приходь... почнемо про цікаве,
про час, котрий нас підкорив.
Про те, як варто лікувати кашель...
Про те, де ще ростуть гриби.
Приходь... Не бійся, я не скажу.
Що ти мій світ давно скорив

Я вже навчилася мовчати...
Я про кохання не кричу.
Тобі мій любий треба знати,
хоч мовчки,  але все ж люблю.
На третій жовтий, мокрий місяць,
прийди до мене листопадом слів.
Втомившись з мандрів схочеш сісти,
на календар, котрий старів.
Де з кожним разом, меньше років...
лишалося для нас обох.
Хотіла б я не рахуватись з серцем,
та мій сюжет під ливнем змок.

Нарахувала, ось вже двадцять шосту.
Як звечоріє,  я прошу прийди...
У день свавілля, голокосту...
У час нової третьої війни.
Приходь, до віку я скорюся...
Відкину всю свою отруту.
Прийди...я осені боюся,
в ній я пізнала вже розлуку...