Не варто, звісно, але нудно жить без мрій,
Без сподівань на диво та без казки,
Й без почуттів. І я шукаю буревій-
Моє кохання давнє хай не гасне.
Нехай нагадує про юність, щоб жила
В моїй душі та надихала вічно
Мене на подвиги та добрії діла
Заради ближнього, бо згасну, наче свічка
Від сірості буття в турботах потону
Про хліб насущний. То чи варто жить на світі,
Коли забудеш юності весну?
Я ж прагну вічно полум'ям горіти!
PS: мое стихотворение -это ответ на стихотворение Марии Зубрий: http://svit-poezii.nethouse.ua/articles/315438#comments
Чи варто?
© Copyright: Лолита Литвиненко, 2016
Свидетельство о публикации №116100900798
Свидетельство о публикации №116100900798
Рецензии