Дiвоче... Елена Каминская7

http://www.stihi.ru/2016/10/07/6636


Оригинал:


А «бабине літо» дівоче, тендітне,
Струнке, невловиме, веселе і тепле.
Дзвенить каблучками та посмішки-квіти
Зриває, вінком виплітаючи стебла…

Летить павутинням в прозорі вітрини.
У платях ажурних стоять манікени,
І мріють про легість таку ж, янголину,
Бо вже надоїли застій і буденність…

Чіпляюься нитки тонкі за дерева,
Листочки звисають, кружляють, мов дзиґа…
Дан час, як у школі найдовша перерва,
Щоб перечитати улюблену книгу,

Щоб хиби простити: свої й кого-небудь,
Щоб вдячні слова відпустити на крила:
Тісна клітка тіла, і хочеться в небо,
І звідти кричати «кохаю» щосили!

Якщо хтось пішов і назад не поверне –
Забудь, не сумуй, адже «бабине літо»
Танцює, і ти завальсуй по поверхні
Асфальту, мини, що уже пережито…

Відчуй насолоду від барв і повітря,
Злови павутинку і втримай на щастя,
Яким необхідно життя оповити.
Не бійся, тобі неодмінно це вдасться!


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


А бабьего лета тревожны и хрупки
Приметы…тепло его не показное.
Звенит каблучками, цветы,  что улыбки,
Срывает, венками сплетает, хмельное…

Летит паутинкой к заоблачной сини.
И в платьях ажурных стоят манекены,
Мечтают про ангелов лёгкость и силу,
А не миражи золотые Маккенны…

Цепляется нитей прозрачных знаменье,
Листочки свисают, кружатся юлою…
Есть шанс, как на школьной большой перемене,
Любимую книгу прочесть под полою…

Ошибки простить чтоб – свои ли, чужие
И слов благодарности вызволить крыла:
Тесна клетка телу, и – за рубежи ей!..
С небес прокричать бы «люблю» что есть силы!

А кто-то ушёл навсегда, безвозвратно –
Забудь, не грусти, и пока бабье лето
Танцует, – вальсируй и ты по асфальту,
Отринь, что просроченным стало билетом…

...От красок, ветров наслажденье ловите,
Поймав паутинку, держите на  счастье,
Каким  все на свете денёчки обвить бы…
Не бойся, тебе непременно удастся!


Аватар Автора оригинала