Ви придумали світ...де кохає Вона до безтями,
Та...забули додати в кохання яскравої гами,
І у осінь воно, закружлявши тремким падолистом,
Розлетілось на друзки....розсипалось дрібним намистом...
І тепер - все інакше...Вона не кохає Вас більше...
П"є із блюдця світанок...і знову сміється і пише...
Ваш бездарний роман був похований нею під пилом,
Кажуть, що восени, в неї знову опірились крила...
Кажуть те, що вона із фортуною склала угоду,
Закохалась у небо... в яскравії зорі... природу...
Вона п"є вранці каву...щаслива стрічає світанок
І упевнено твЕрдить, що вечір мудріший, ніж ранок...
Смію Вас засмутити...у неї давно все в порядку...
Те кохання для неї, щей досі - велика загадка...
Спомин днів тих далеких, її тільки трішки розчулив...
Вас кохала Вона...але це залишилось в минулім...
Вас кохала Вона...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116100808873
Свидетельство о публикации №116100808873
Рецензии
Які чуттєві,дивовижно мудрі рядки,Наташа.Дуже сподобався вірш,він ллється піснею до душі.
Щастя і кохання!
З теплом душі,
Галя.
Вотта Кая 08.10.2016 21:40 • Заявить о нарушении
Щастя і кохання!
З теплом душі,
Галя.
Вотта Кая 08.10.2016 21:40 • Заявить о нарушении
ЩИРО ДЯКУЮ ВАМ, Галю!!! З взаємним теплом душі до Вас!!!
Наталья Кислощук 09.10.2016 11:21 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 09.10.2016 11:21 Заявить о нарушении