Ніч накрила все навкруг своїм крилом,
Місяць вийшов, став над річкою серпом,
Нахилився, задивився в хвилі ті,
Там купалася русалка у воді,
Хлюпотіла, аж вертілась на хвості,
Мила коси свої довгі, золоті.
Ось на березі з’явився чоловік,
Ніч була – не зрозумілий його вік,
Зупинився, зачарований стоїть,
Аж у горлі пересохло йому вмить.
Що зі мною, що оце за чортівня?
Це в казках тiльки буває, це ж брехня!
А русалка все плескалась - не барись!
До води кликала його, сміючись.
Її врода така ніжна й молода,
Мов магнітом притягА його вода...
Стало тихо над рiкою - сум, страхи
I шепоче очерет якiсь жахи...
-----------------------
Русалка
© Copyright: Фаина Янко, 2016
Свидетельство о публикации №116100807180
Свидетельство о публикации №116100807180
Рецензии