Не згасло кохання, воно іще тліє,
Але не горить...
Ми довго блукали у наших надіях
Вже час припинить.
Сумно осінь на серці дощами
Бринить
Згадай літню пристрасть між нами
Хоча би на мить...
Хай каву ранкову для тебе готую не я
Все одно...
Спогади сонячним променем глянуть
У твоє вікно...
І взимку, мов мертве, чорніє гілля
Холодно...
Але точно знаю, що долю міняють
Негодам на зло!
Так може вже годі десь там сумувати,
Вдалині...
І потайки небо про зустріч благати
Хоча би ві сні
Душа вже втомилась на диво чекати
В тіні
Будьласка давай всі "АЛЕ" руйнувати
Сумні.
Не згасло кохання, воно іще тліє...
Але не горить...
Звільни почуття, нехай не зважає
Що осінь дощить
Нехай нашу гордість змете буревієм
За мить
Розпалюй багаття, здійсни мої мрії...
Приїдь...
Не згасло кохання
© Copyright: Маричка Мрийныця, 2016
Свидетельство о публикации №116100806915
Свидетельство о публикации №116100806915
Рецензии