3-6 Ник. Некрасов - И захлопнулась дверь - рус-укр

«И ЗАХЛОПНУЛАСЬ ДВЕРЬ..»
Николай Алексеевич Некрасов (1821 – 1877)
(отрывок 3 из стихотворения «Размышления у парадного подъезда»
http://www.ilibrary.ru/text/1026/p.1/index.html )


         Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


=============================    Николай Некрасов
=============================    И ЗАХЛОПНУЛАСЬ ДВЕРЬ..

=============================    отрывок 3 из стихотворения
=============================    «Размышления у парадного подъезда»

=============================    И захлопнулась дверь. Постояв,
=============================    Развязали кошли пилигримы,
=============================    Но швейцар не пустил, скудной лепты не взяв,
=============================    И пошли они, солнцем палимы,

=============================    Повторяя: «Суди его бог!»,
=============================    Разводя безнадежно руками,
=============================    И, покуда я видеть их мог,
=============================    С непокрытыми шли головами...

=============================    А владелец роскошных палат
=============================    Еще сном был глубоким объят...
=============================    Ты, считающий жизнью завидною
=============================    Упоение лестью бесстыдною,

=============================    Волокитство, обжорство, игру,
=============================    Пробудись! Есть еще наслаждение:
=============================    Вороти их! в тебе их спасение!
=============================    Но счастливые глухи к добру...

=============================    Не страшат тебя громы небесные,
=============================    А земные ты держишь в руках,
=============================    И несут эти люди безвестные 
=============================    Неисходное горе в сердцах.

=============================    Что тебе эта скорбь вопиющая,
=============================    Что тебе этот бедный народ?
=============================    Вечным праздником быстро бегущая
=============================    Жизнь очнуться тебе не дает.

=============================    http://www.ilibrary.ru/text/1026/p.1/index.html   


------------------------------------------------
І БАБАХНУЛИ ДВЕРІ ЯК ЗАЛП..
--------------------------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

Уривок 3 із вірша «Роздуми у парадного під’їзду»

***

І баба'хнули двері як залп.
Почекавши, пішли пілігрими,
Бо швейцар не впустив, навіть лепти не взяв,
Ще й услід щось обидливе гримнув.

Так, пішли під образливий сміх,
Тільки сумно зітхнули: «бог з вами!»,
Я дивився їм вслід: скільки бачити міг –
З непокритими йшли головами…

А володар палат розписних
Посміхавсь у глибокому сні…

Ти, –
          кому насолодою лестощі,
Лизоблюдство, розпущеність, пестощі, 
Залицяння, обжерливість, гра –
Пробудись! Осінися прозріннями:

Поверни! Дай надію й спасіння їм!
Та щасливі глухі' до добра..

Не злякати громами небесними,
А земні – ти тримаєш як цвях..
Йдуть ці люди дорогами хресними,
Сум і горе несуть у серцях.

Що тобі ця скорбота волаюча,
Що тобі цей народ, мов сміття?
Вічним святом, розпутством палаючи,
Не дає схаменутись життя.

***
Николай Сысойлов,
06.10.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета

===============


С ударениями
------------------------------------------------
І БАБА'ХНУЛИ ДВЕ'РІ ЯК ЗАЛП..
--------------------------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

Ури'вок 3 із ві'рша «Ро'здуми у пара'дного під’ї'зду»

***

І баба'хнули две'рі як залп.
Почека'вши, пішли' пілігри'ми,
Бо швейца'р не пусти'в, на'віть ле'пти не взяв,
Ще й услі'д щось оби'дливе гри'мнув.

Так, пішли' під обра'зливий сміх,
Ті'льки су'мно зітхну'ли: «бог з ва'ми!»,
Я диви'вся їм вслід: скі'льки ба'чити міг –
З непокри'тими йшли голова'ми…

А воло'дар пала'т розписни'х
Посміха'всь у глибо'кому сні…

Ти, –
         кому' насоло'дою ле'стощі,
Лизоблю'дство, розпу'щеність, пе'стощі, 
Залиця'ння, обже'рливість, гра –
Пробудись! Осіни'ся прозрі'ннями:

Поверни'! Дай наді'ю й спасі'ння їм!
Та щасли'ві глухі' до добра'..

Не зляка'ти грома'ми небе'сними,
А земні' – ти трима'єш як цвях..
Йдуть ці лю'ди доро'гами хре'сними,
Сум і го'ре несу'ть у серця'х.

Що тобі' ця скорбо'та вола'юча,
Що тобі' цей наро'д, мов сміття'?
Ві'чним свя'том, розпу'тством пала'ючи,
Не дає' схамену'тись життя'.

***
Николай Сысойлов,
06.10.16

Коллаж мой – на основе фото из интернета