Буду звати тебе завжди
Не ховаючись, як обручку.
І гукала мене так звучно –
Був твоїм і щасливим я.
Як я пестив ім'я твоє –
Вголос, пошепки і думками...
Імена були поміж нами
Найінтимнішим, що лиш є.
Я тебе і сьогодні зву,
Я тебе і сьогодні кличу,
Та ім'я – під твоїм обличчям,
То вже камінь увічнив звук...
Буду звати тебе завжди,
І колись-таки догукаюсь:
Імена наші прочитають
Поруч в камені – я і ти...
Свидетельство о публикации №116100802473