Mea culpa

Коханий Учителю,
Мені байдуже, що Ви темні. Темний Учителю. Мій.
Ніколи не були мені світлим. Але завжди виводили до світла.
Мінливі, як погода, як світ за вікном. І у той же час, з віку у вік, як сонце, що сходить і заходить. Несете свою варту. Пестите моє обличчя ласкавим поглядом.  Бачу, як торкаєтесь долонею моєї щоки. Чую, як легесенько кладете руку мені на тім’я.  Відчуваю, як Ваші пальці перебирають, наче струни, моє волосся. Притискаюся потилицею до Вашого живота. Хочу, щоб руки Ваші ковзнули нижче. Я би схопила їх і притисла  до моєї груді. Я би лизала ці пучки. Я би терлася об Вас усім тілом. Я би втискалася в Вас до болю. Я би скрикувала від щастя. Шепотіла би: «Ніколи не лишайте мене. Завжди будьте зі мною…»
Мамо, я робоголіка  люблю. Що мені робити, як він у роботі? Що мені робити, як зранку до ночі пише, креслить, рахує.
Мамо, я  патріота люблю. Що мені робити, як зранку до ночі, він нашу неньку рятує. Соборну Україну. Таку ж примарну, як моє до нього кохання…
Я вже, як тінь, живу у світі тіней. Лише вночі він мій. Лягає поруч, ложе голову на ложе, а я маківку мою - йому на плече. Мамо! Мені байдуже, що він темний. Мамо, я учителя люблю.
Ну то й що, що він увесь у бруді, у облуді історії, наче у трясовині. Хтось то має служити асенізатором. Хтось то й має вичищати лайно.
Лається? Мамо, як же не лаятись, коли люди кругом, як собаки паршиві, тут не гавкатимеш, так будеш конем у пальто.  Та й країну посіли песиголовці. То нелюди, мамо. Бити їх, бити. Смерть ворогам… Мамо, скрізь вороги. Страшно. Мамо. Скрізь одні вороги. Людей катма.
І мене б’є? Мамо, про що Ви? Та в нього ж така робота нервова. Краще хай мене б’є. А не учнів у школі.
Мене хай б’є.  Я задля нього на усе ладна. Я ж без нього геть непотрібна. Куди б’ють – туди цілують. То ж коли він мене б’є – то він мій, мій, мій, мій. Хай би бив мене зранку до ночі, аби був поруч, аби не йшов. Аби згріб мене в оберемок. Та й плакав наді мною, каючись: «Що ти робиш зі мною? Звір я, звір, пробач мені, прощення мені Біг-ма».
Бог простить........M e a     c u l p a