А може, так i мае бути?
Коли вмирають почуття,
Ми намагаемось збагнути:
А чи потрiбне каяття?
Та чи доречнi зайвi сльози?
Крiзь полинову гiркоту
Блукають сутiнками грози
Та хмари зцiджують сльоту.
I ти знеструмлено-порожнiй,
Береш пригоршнi самоти,
Щоб по життю, мов подорожнiй,
Iти, руйнуючи мости.
(2013 р.)
Коли вмирають почуття
© Copyright: Кузьменко Василий, 2016
Свидетельство о публикации №116100506021
Свидетельство о публикации №116100506021
Рецензии