Я й досі пам'ятаю світлий день,
Коли у перше ми взяли портфелі.
І ви,кохана вчителько моя,
Ввели нас в школу-мудрості оселю.
Чомусь здававсь великим перший клас,
Високі парти і стільці здорові.
А на стіні висіли , на дошці,
Малі малюнки наші,кольорові.
То були мрії,а ваші-думки.
Ваші безсонні ночі і тривоги,
Як вивести маленьких пташенят
Широкої,та мудрої дороги.
На ниві знань схилились колоски...
І стиглі зерна мудрості-до долу,
Зсипаються на наших вже малят
Щоб з кожним разом проростати знову.
Ви вже старенька ,але молода.
У моїй пам'яті ніколи не забудешся.
Кохана вчителько-найпершая моя...
Ви сива пташка-на зорі моєї юності.
Первой учительнице укр
© Copyright: Светлана Вогнык, 2016
Свидетельство о публикации №116100501489
Свидетельство о публикации №116100501489
Рецензии