Люди ми тільки тоді,
як дуже сильно любимо людей навколо.
Їм посміхаємось в метро,
Їм пробачаємо проколи.
Люди ми тільки тоді,
коли вслухаємось в розмови,
Коли сміливо, до вершин,
Коли без слів, не треба слова.
Коли в гармонії зі світом,
І впевнені в своїй ході,
І як любов, то ніяких описів.
Люди ми тільки тоді.
люди ми т льки тод
© Copyright: Марина Бочок, 2016
Свидетельство о публикации №116100403510
Свидетельство о публикации №116100403510
Рецензии