А на Землі як завжди крик,
І вуха ріжуть звуки
Отих гармат пекучих рик
І п'яних автоматів муки.
На землю випали тяжкі
І божевільні роки
Людські часи, вони такі
Нахабні і жорстокі кроки.
Та що про горе говорить...
Що випало на долю
Землі, яка щодня горить
І знемага від болю.
О, люди. Дивні і криваві,
Велика похибка значна
Для вас є завжди Батьківщина,
А от Землі нема.
І кожен день іде до бою
І кожен раз один солдат
Не може витримати болю
І падає від кулі брат.
Я прагну жити без кордонів,
Великих стін і засторож.
Щоб не було у нас законів,
Від братців наших загорож.
Усі ми браття, всі брати!
Сім'я, що буде жити на Землі.
Сьогодні час нам це признати,
Щоб не остаться в самоті.
Душею прагну до миру
© Copyright: Кудзелько Евгений Евгеньевич, 2016
Свидетельство о публикации №116100410788
Свидетельство о публикации №116100410788
Рецензии