Зорi згасають

                «Зорі згаслі
                Засипали попелом лоно
                Зеленої річки…»
                (Федеріко Ґарсія Лорка)

Зорі гаснуть
Лишається попіл –
Сірий гіркий попіл.
Тому і небо над країною хмар
Попелясте – бо світить
Попіл – гарячий ще,
Грань замість зір – тих попелищ –
Саме тих – металевих,
Які запалюють не смолоскипи
І навіть не блискавки-треби,
Не учні-нездари
Прометея мрійника.
Запалюють металеві почвари
Диких брунатних варварів.
Зорі гаснуть.
Може тому, що несила
Дивитися з чорноти отої
На дідизну-попелище.
Може.
А може тому, що світло
Таке недоречне
У мороці надто густому,
Надто тягучому
Смолянисто-липкому
І важкому, як цегла
Для підмурків каплиці
Ренесансу отруєного.
Зорі гаснуть.
Не соліть їх попелом
Черствий хліб щоденності.
А може ми просто не бачимо
Того дивака старого
У плащі дірявому,
Що гасить, як свічки,
Наче китайські ліхтарики,
Останні свічада Неба
Епохи занепаду.
А може не гаснуть?
А може це просто світає
Над попелищем Борджіа,
Може з того попелу
Колись виростуть квіти,
Які побачити
Вже буде нікому.


Рецензии
Уважаемый Артур!Поразительно совпадение ритмов в ваших замечательных стихах и псевдонима.Мне иногда кажется,что Котляревский был немного ясновидящим.Помните"Еней був парубок моторний...",как будто Троя говорила на украинском языке...

Елена Балтайс   26.04.2019 17:48     Заявить о нарушении
:) Спасибо за интересный отзыв! Котляревский был великим мастером с тонким чувством юмора и атмосферности....

Артур Грей Эсквайр   05.05.2019 00:47   Заявить о нарушении
На это произведение написано 26 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.