Я вчу себе красі розчарування, та сон таки наснився: із почуттями та зізнанням - в мені укорінився. Не вмію вірити я людям. Боюся близькості душі... Втім все вже сталось, схоже й далі буде... Я вибираюсь із глуші... У світлі мого сну півсвіту: перестороги, страх і недовіра та знову вірю, вчуся жити, в собі знаходжу нові сили. Бувають зустрічі несуть печалі і надривають трішки душу. Розчарування б'є до краю і сумнів біллю душить. Та сон таки наснився - свято, людина, що дарує світ. У мареві нічному точно можу знати, що не смертельним стане мій політ. Та наяву в мені два серця і невідомо хто озветься... Буває навпіл роздереться, а інколи теплом сміється ....
Краса розчарування
© Copyright: Виталина Кузьмыч, 2016
Свидетельство о публикации №116100307672
Свидетельство о публикации №116100307672
Рецензии