Страх спогадів буває серце душить і ніби вириває з корнем душу. Я знаю як буває, я вагаюсь, усе-таки вертаюсь, каююсь... Буває кращою чарівна амнезія (всередині клубляться змії) - думками жалять розум, покрилася морозом я не можу... Якщо жива душа - то все в минуле, яке давно вже промайнуло. Невже душа жива? Хіба вона сама? Хіба ж моя?... Якби собі своя була моя навіки... Та де знайти від себе ліки? Куди мені втекти? Хіба що може у світи... Шепочу: йди... Гублюсь думками в лабіринті... Протиречиві чую аргументи... Цей діалог продовжу може... Можу! О, мій Боже! Не вчасно схоже зачепила душу, та це зробити просто мушу. Я роздобуду в собі силу. Умене є ще крила - моя віра...
Пошук
© Copyright: Виталина Кузьмыч, 2016
Свидетельство о публикации №116100307613
Свидетельство о публикации №116100307613
Рецензии