Моисей Фишбейн. Крым. Лето

Закрыть глаза. И лишь касанье.
Представить, что возврата нет.
И жить вот так, до окончанья,
До истеченья долгих лет.
И кожей жить...и лето...лето -
Как бы в нирване правеков,
Когда и волны и рассветы
Не знали наших голосов.
И только есть жара вот эта,
И отрешённость есть моя.
Есть только зной, а с края света
Вдруг бьёт холодная струя.
Забыть высоты и широты -
И чтобы было так всегда,
Забыть, откуда ты и кто ты,
Забыть просторы и года.
Забыть все числа...не итожить...
Блаженством ощутить покой,
Когда твоей горячей кожи
Коснётся свежестью прибой.
                1972г. Киев

              Крим. Літо

Закрити очі.Тільки дотик.
І вже немає вороття.
І жити так, і жити доти,
Аж поки вистачить життя.
І жити шкірою. І жити,
Немов за давніх прачасів,
Коли не чули хвилі й віти
Поміж собою голосів.
Коли існує тільки спека,
Існує тільки тепла рінь,
Є тільки хвилі, і далека
Холодна хвиля б"є в теплінь.
Є тільки доторки спекоти
До розімлілої руки, -
Забути, звідки ти і хто ти,
Забути простори й роки,
Забути виміри і міри...
І забринить височина,
Коли розпеченої шкіри
Торкнеться крапля крижана.