Война на Донбассе

Хватай Фортуну за грудки,
Тряси без подготовки...
Воюют там не мужики,
А люди-заготОвки.

Воюют с нами, стало быть,
Отбросы человечества...
Но им, в итоге, не добыть
Ни славы, ни отечества.

Там мракобесие кружИт,
Пугает всех застЕнками,
А  нас такое не смешит,
У нас  ОНО  с оттенками.

Но есть загадка, парадокс,
Хотя кругом анархия.
ОНИ  воюют за  СОВОК,
А  МЫ  -  за  ОЛИГАРХИЮ.

2.06.2016 г.


Рецензии
Недолік поезії загалом, даного вірша зокрема, в тому, що автори-поети послуговуються у своїй переважній більшості загальнокатегоричними судженнями. Між тим відносно себе вони завжди проти такого узагальнення. "Я поэт - тем и интересен". Це, очевидно, правда. Але так слід думати і про всіх інших. Ті, хто воює на Донбасі, воюють не за олігархію, це просто образа для них. Для цього варто побувати на неформальних зустрічах із воїнами, з волонтерами, самому брати участь у допомозі армії. За олігархію якраз голосують ті, хто віддає свій голос за гречку, ходить на проплачені олігархами мітинги, стверджує, що "потрібно навести порядок", бо "кругом анархія". Звичайно, що такі мої думки не лише автору не сподобаються, але й деяким, я б сказав, навіть, більшості "добреньких", із тих, хто це прочитає. Тому наведу характеристику олігархії, що переходить в демократію-охлократію, Платона. Головне в демократії не те, що править народна більшість, а те, що починають панувати античесноти: "Урочисто, з великим хором вводять нахабство, свавілля, розпусту і безсоромність, і все це у них уквітчано, все це вихваляють вони і називають прекрасними іменами: нахабство - освіченістю, свавілля - свободою, розпусту - пишністю й розкішшю, безсоромність - мужністю". Звичайно, що якась частина наших захисників Вітчизни (вчора було їх свято, подяка їм за те, що всі інші живуть поза війною, але чи мирно?) також вражена такими античеснотами, навіть деякі стали народними депутатами, що сприяють олігірхату. Проте до владних органів їх обирає ось така більшість, а не "добірна меншість" (Ортега). Звичайно, що в поезії складно оперувати частковими судженнями, але потрібно шукати відповідні слова. Я - за ТИМОКРАТІЮ, АРИСТОКРАТІЮ. За що ВОНИ - Я не знаю. Але знаю, що більшість НАШИХ воїнів також "За Україну! За честь! За славу! За народ!". Принаймні, інтуїтивно ця частина це відчуває. Вибач, друже-поете, не ображайся, а знаходь адекватні ОБРАЗИ, які б не ображАли, бо тебе читає 12,5 тисяч. Віталій.

Виталий Жадько   15.10.2018 10:58     Заявить о нарушении
Спасибо за рецензию, за мнение. Вспупать в полемику не буду (не тот ресурс), в сообщениях бы ответил. На другом поэтическом портале(знаешь на каком) этот стих вызвал бурю эмоций и критики. Около 30 рецензий было, а всего 200 читателей. Провисел стих в рубрике ТОП дня, а потом в ТОП недели. Я там отбивался как мог и даже дописал примечание. Сам можешь убедиться, если зайдёшь туда и прочтёшь. Может я и не прав, но жизнь показывает, кто в выиграше, кому "война - мать родна". С уважением, ВИМ.

Маценко Виталий   15.10.2018 16:27   Заявить о нарушении
Людина - суб'єктивний ідеаліст, тому дискусії безпредметні. Моя головна претензія до того, що не варто вживати загальнокатегоричні судження нікому. Тим паче - поетам, адже їх вплив на людей значно більший, ніж у прозаїків. Я не був би проти, якщо б адресати були точні. А так і я, і ти також, адже "всі МИ - за ОЛІГАРХІЮ", а це не так. Припиняємо ці розмови. А "Убегаю" я не знайшов.

Виталий Жадько   15.10.2018 18:24   Заявить о нарушении