- Спи, дитино, спи... - вітер у полі шепоче.
Матері прийдеш у сни посеред темної ночі,
батькові в спогад прийдеш посмішкою онука,
жінці коханій вночі вітром у двері постукай.
- Спи, дитино, спи... - мати сорочку вмовляє,
вкотре її, мов дитя, все до грудей притискає,
сльози уже не течуть, виплакані до краю,
як вони в серці печуть - то тільки вітер знає!
- Спи, дитино, спи... - вітер хрести колисає,
знову проклята війна маками землю вкриває,
знову могили в ряд, строєм, немов солдати,
краще б тієї війни нам би повік не знати!
Та батогом ураз в небо луною "Слава!",
то забирає знов кращих синів "кривава"!
І матері вночі знов сорочки стискають,
і колискову їм, замість синів, співають...
Спи дитино спи
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2016
Свидетельство о публикации №116100207075
Свидетельство о публикации №116100207075
Рецензии